свята та самогубства

Напередодні великих свят (особливо Різдва та Нового року) часто постає питання про зростання рівня самогубств (на думку загалу, їх часто скоюють самотні люди, які особливо потужно переживають свою самотність саме у святковий час, або люди із психічними розладами).

На жаль, досліджень на цю тему в Україні не проводилося (принаймні, я про них не знаю). Натомість у Європі та США такі дані є, і вони дуже цікаві. На противагу поширеним уявленням про сезонність самогубства, найбільше спроб вчиняється не восени, а навесні (у деяких країнах пік часто припадає на Великдень), у той час як взимку кількість спроб є найнижчою. Більше того, взимку найнижчий рівень самогубств спостерігається саме на Різдво (яке святкується 25 грудня), але значно підвищується на початку січня (як у США, так і в європейських країнах, у яких такі дослідження проводилися, Новий рік не є святом національного/державного значення, а тому його святкування є значно менш масштабним та урочистим, аніж в Україні). Дослідники припускають, що причиною цього є так званий феномен відкладеного самогубства (англійською – postponed suicide death), пов’язаний із таким явищем, як «вплив невиконаних обіцянок» (англійською – broken-promise effect). Великі свята, які позначають завершення року, у нашій свідомості дуже пов’язані із великими надіями на краще майбутнє, на оновлення самого способу життя (саме тому настільки популярними є підбивання підсумків року, різноманітні вмотивовувальні способи планування наступного року).

Саме тому люди, які серйозно обмірковують можливість самогубства, можуть його відкладати у сподіванні на те, що із закінченням року зміняться і їхні життєві обставини (і об’єктивні, і суб’єктивне, тобто емоційне, їх сприйняття). Такі великі очікування просто не витримують перевірки дійсністю. Легко уявити, що людині, яка уже обмірковує такий важкий крок, може бути зовсім нелегко впоратися із потужним розчаруванням від того, що надії на чудо не здійснилися.

Як можна допомогти людині та, можливо, запобігти такому крокові? На мою думку, те саме, що у будь-якій іншій ситуації, коли є ймовірність спроби самогубства: розпитати людину про те, що із нею відбувається, бути поруч із нею, допомогти створити безпечне середовище та звернутися по професійну допомогу, а також спостерігати (наскільки це можливо, звичайно ж) за її станом; іноді потрібним є навіть цілодобове спостереження, особливо у випадках, коли людина має готовий план.

Що ви можете зробити самі, якщо помічаєте повернення думок про самогубство? Життєво важливо звернутися до спеціяліста. Ним може бути хто завгодно – психолог, психотерапевт, психіатр, соціяльний психолог, аби ви цьому спеціялістові довіряли та він/вона мав/мала навички роботи з темою самогубства. Підготуйте план запобігання вчиненню самогубства. Поговоріть із близькими людьми, попросіть їх прибрати із зони доступу інструменти, потрібні для самогубства, та бути поруч із вами стільки, скільки вам потрібно, аби впоратися із такими думками.

У хвилини глибинного відчаю, неможливості дати раду своєму життю практично неможливо думати раціонально, адже саме цей глибинний відчай і здається об’єктивною дійсністю. Тому надзвичайно важливо, щоб поруч із вами були люди, які підтримають та простежать, аби вам було надано необхідну допомогу, – щодня та у свята.

ПС. У знайдених дослідженнях на цю тему мене здивувало те, що дослідження, які проводилися нещодавно, різницю у рівні випадків самогубств виявляють, а у дослідженні, проведеному у Штатах у 1965-1971 рр., такої відмінності не виявлено. 

ППС. На жаль, у вільному доступі статей на цю тему я не знайшла, але можна, для прикладу, почитати статтю «The Christmastime Suicide Myth» на сайті Scientific American.

Тут можна почитати про ознаки того, що людина збирається вчинити самогубство
А тут – про план безпеки, який є важливим інструментом допомоги людині у такому стані.

текст вперше опубліковано на сторінці Дівізіону психоаналітичної психології та психотерапії – НПА.

Залишити коментар