М. Моеззі. «Галдол і гіацинти»

У Світовий день біполярного розладу принесла у дзьобі ще одну автобіографію – «Галдол і гіацинти» Мелоді Моеззі, письменниці, юристки, громадської активістки та людини, яка живе зі біполярним розладом особистості.

З-поміж усіх автобіографій, у яких авторки опрацьовують свій власних досвід життя із психічними розладами, говорять про те, у чому система медичної/психологічної допомоги виявилася провальною або навпаки, а також про важливість переосмислення підходів до надання допомоги людям із психічними розладами (і про те, як вони спираються на цей власний досвід у своїй професійній діяльності), на мою думку, «Галдол і гіацинти» є унікальною саме завдяки тожсамості авторки і тому, як вона намагається пов’язати її зі своїм розладом.

Читати далі

М. Стівенс. “Налякана до самовтрати”

Увага: у тексті тригери про насильство над дітьми та педофілію.

Цієї осені моя колекція автобіографій жінок про їхні, іноді здолані, психічні розлади поповнилася ще однією – книгою «Налякана до самовтрати. Моя подорож з насильства та божевілля до виживання та процвітання» Мішель Стівенс (Michelle Stevens. Scared Selfless. My Journey from Abuse and Madness to Surviving and Thriving). Довго чекала на неї у черзі у бібліотеці. Довго не могла почати її читати. А потім так само довго не могла щось про неї написати. І зараз, коли я сиджу, відкривши файл, мені хочеться утекти у комфорт свого життя.

Читати далі

садівництво і психіка людини

читаю чудову книжку про психотерапевтичний вплив садівництва на людину:
 
“Існує багато способів, за помогою яких можна сублімувати злість, горе та розчарування або творчо їх зорієнтувати, і садівництво є одним із них. Копати землю, обрізати рослинність та виривати бур’ян – усе це є формами піклування, у яких руйнівністю можна скористатися заради зростання. Обробіток ґрунту, дозовано розряджаючи агресію та позбавляючи тривожності, впливає і на внутрішній ландшафт, і на зовнішній; це докорінно трансформаційне заняття.”
 
С’ю Стюарт-Сміт. Добре уроблений розум: Відновлювальна сила природи (Sue Stuart-Smith. The Well-Gardened Mind: The Restorative Power of Nature. Scribner, ©2020)

про фізичне навантаження під час депресії

нічого особливо нового у цій цитаті насправді-то немає. Але мені сподобалося те, як автори говорять про “робити хоч щось – і це вже добре” на противагу розповсюдженим перфекціоністським ідеям, що треба одразу щось серйозне, інакше не в лік.

“Якщо у вас депресія, це той час, коли вам найбільше потрібні фізичні вправи, але водночас це й час, коли вам найменше хочеться хоч щось робити. Якщо у вас депресія, можливо, ви взагалі майже не рухаєтеся, але мета – почати додавати трохи руху щодня. Вам може здаватися, що ви вже зробили зарядку, просто вставши із ліжка, але якась звичка, як-от чистити зуби, може полегшити для вас задачу підтримки програми діяльності, не зважаючи на силу вашої депресії. Ймовірно, ви були значно активніші до депресії, але робити хоч щось краще, аніж не робити нічого. Може бути дуже складно почати рухатися, але це зрештою це покращить ваш настрій, та й ви будете здоровішими, адже це стимулюватиме ваш імунітет, який слабшає через депресії. Навіть сидячі на дивані, ви можете робити піднімання ніг, або ви можете ходити у коридорі квартири чи будинку, або й навіть сходами у будинку, якщо ви не хочете бачити світ. Які б вправи ви не виконували, це краще, аніж десь просто сидіти чи лежати.”

Ruth C. White, John D. Preston. Bipolar 101. A Practical Guide to Identifying Triggers, Managing Medications, Coping with Symptoms, and More (Біполярка, курс для початківців. Практичний посібник з визначення триґерів, медикаментозного ведення, подолання симптомів і багато іншого). Oakland, CA : New Harbinger Publications, c2009

трохи статистики про депресію із книжки для підлітків

– Спеціалісти з питань психічного здоров’я вважають, що депресією та тривожність уражено до 15% дошкільнят.
 
– Спеціалісти з питань психічного здоров’я вважають, що ймовірність того, що підлітки, які страждають від нелікованих депресій, скоять самогубство, вища у 12 разів у порівнянні із підлітками, які від депресій не страждають.
 
– Спеціалісти з питань психічного здоров’я вважають, що менш ніж 33% підлітків, які страждають від депресії, лікуються від неї.
 
– Нещодавно проведене дослідження у сфері психічного здоров’я вказало на те, що 45% підлітків у віці 13-17 років сказали, що у них значно вищий рівень стресу, аніж рік тому. Проте лише 28% батьків помітили таку зміну у своїх дітях.
 
– Дослідження 2010 р. з’ясувало, що лише 50% підлітків розповіли своїм батькам про стрес або занепокоєння, що їх вони переживали минулого місяця.
 
– Останні дослідження вказують на те, що 41% жінок, які живуть із депресією, так соромляться цього, що не звертаються по допомогу.
 
І наостанок цитата:
«Я так часто чула: «Ти не сама». Але це щось, що потрібно пережити, а не просто почути». – Пейдж (підлітка)
 
Усе за книжкою:
Кейті Марсіко. Депресія та стрес (Katie Marsico. Depression and stress. NY: Cavendish Square, ©2014)