“Вичерпно про психічне здоров’я жінок”

весь тиждень колотилася: хотілося цікаву цитату викласти, то і ту книжку погортала, і ту, і там знайшла гарну, і там. Аж ось за живе вхопило:
“Дедалі більше є доказів того, що розглядати жінок як просто жертв ґендерованих несправедливості та пригнічення – то лише часткове пояснення. Також необхідне визнання життєстійкості жінок та їхнього спротиву несправедливості, а особливо їхніх стратегій виживання, які часто, вірогідно, помилково означаються як патологічна або збочена поведінка та розлади особистості.”
посібник “Вичерпно про психічне здоров’я жінок” (Comprehensive Women’s Mental Health. Ed. By David J. Castle and Katheryn M. Abel. Cambridge Un Press, ©2016).

троянда як метафора

У мене у кабінеті біля вікна живе мініатюрна троянда. Вона здається мені прекрасною метафорою того, що таке для травмованої людини психотерапевтичне середовище. Ця троянда тричі майже загинула: один раз від павутинного кліща, навіть не знаю, де він взявся, другий раз від браку сонячного світла у кімнаті, де вона була тимчасово змушена жити, а потім її з’їли коти, геть з’їли за півгодини, що мене не було у кімнаті. І так, з одного боку у неї немає нічого, гола-голісінька, у неї є відмерлі гілочки, що їх я поки не наважуюся обрізати, і одна напіввідмерла, яка усе-таки змогла вигнати пагін. Але ж подивіться, яка красуня виросла – біля вікна, з достатньою кількістю поливу та добрив, кроплена від шкідників і захищена від котів.

Дж. Ґілл

“…прив’язаність душі до океану символізує глибші царини психіки – те, що поки що є невідомим, але колись може стати видимою дійсністю.”
 
Джон Ґілл. “У світі вдома” (John Hill. At Home in the World)

До Міжнародного дня жінок і дівчат у науці – ’21

Трохи із запізненням, але дуже хочеться поділитися.

May be an image of 1 особа

Уже десь рік у мене на столі лежить стаття про професорку Стенфорду Клелію Мошер – дослідницю вікторіанської сексуальності. Народжена 1863 р., Клелія мала схильність до науки, підтримувану батьком-лікарем, який тим не менше побоявся відпустити свою улюблену та дещо хворобливу дочку в університет і спробував відволікти її від наукових студій, облаштувавши для неї квітковий магазинчик. Працюючи у ньому, Клелія назбирала грошей на навчання – і 1889 р. вступила в Університет Уеллеслі (Wellesley). 1892 р. вона перевелася у Стенфордський університ і 1894 р. отримала ступінь маґістра фізіології. 1896 р. вона отримала ступінь доктора медицини (MD – Doctor of Medicine) в Університеті Джона Ґопкінза.

Сферою її досліджень була фізіологія та фізичний розвиток жінок, проте задачею – доведення того, що жінки не є меншовартісною статтю, а тендітність скоріше є результатом браку фізичного навантаження та виховання. Але найцікавішим її професійним надбанням все-таки, напевно, є дослідження жіночої сексуальності, за її життя не підготовлене до друку; проте воно розкриває американок вікторіанської доби цілком з іншого боку. «Ми із чоловіком вважаємо, що статевий акт важливий сам по собі, ми хочемо, щоби він у нас був, і нам духовно, а не тільки фізично, його бракує за його відсутності, тому що це найвище, найсакральніше вираження нашої єдності», – написала в анкеті про сексуальне життя та погляди на нього одна із респонденток Мошер, народжена 1860 р.

Сама ж Мошер (померла 1940 р.) страждала від самотності та неможливості розділити своє життя із близькою людиною: «Я поступово усвідомлюю, що дуже самотня. Єдине, що мене цікавить, – це те, для чого мені потрібен мозок. Жінки, із якими я знайомлюся, у цьому не так вже й зацікавлені, а із чоловіками я знайомлюся нечасто, тому живу в інтелектуальній самоті, що подібна до самоти пустелі – небезпечної для ґлузду людини».

Джерело