Чи дійсно сама винна?

Завтра добігають кінця «16 днів проти насильства». На жаль, для суспільства часто завершення якоїсь події означає, що питання закрито – на ще один рік (провели подію – перейшли до наступної). Насправді ж, подібні заходи проводяться саме для того, щоб привернути увагу до певного суспільного явища не на одну мить, а для того, щоб його почали помічати щодня, а відтак – і щось робити із ним.
 
Питання насильства, у будь-якій його формі – над дітьми, жінками, старшими людьми, чоловіками, ґеями, лесбійками, транґендерними людьми (і цей перелік зовсім не вичерпний), і над людьми будь-якого рівня статків – мають залишатися у полі зору у будь-який час. У Сполучених штатах від насильства щохвилини страждає 20 людей. Щороку від насильства помирає близько 1.6 млн осіб, і воно є однією з основних причин смерті для людей віком від 15 до 44 років. Тому зараз хотілося би сказати ще хоча б кілька слів про насильство – над жінками.

Найпоширенішою реакцією на акт насильства – це щось на кшталт «сама винна / насправді вона сама хотіла / вона спровокувала». Люди звинувачують постраждалу особу, намагаючись таким чином дистанціюватися від ситуації насильства. Звинувачуючи постраждалу, вони відчужують її, демонструють її відмінність від себе. А це дозволяє їм – часто-густо цілком несвідомо – сказати собі: «Зі мною таке не станеться ніколи, тому що я не така, як вона».
 
Звинувачення постраждалої знецінюють її травматичний досвід. Вони також є ефективним механізмом запобігання оскарження дій порушника та його покарання, формуючи у постраждалої почуття провини. Якщо постраждала особа знає, що суспільство звинувачує саме її у насильстві, вона не відчуватиме себе достатньою мірою у безпеці для того, щоби звернутися по допомогу. Більше того, для неї це ще й підтвердження того послання, яке вбивалося у неї порушником: це не був вибір порушника, вона сама у цьому винна. А це дозволяє суспільству зберігати статус-кво по відношенню до насильства, роблячи вигляд, що його немає, а якщо і є, воно точно не є аж такою проблемою, а отже й підтримувати як культуру зґвалтування, так і (домашнє) насильство.

Залишити коментар