О. Стрельник

«Соціокультурні уявлення про материнство як головне призначення жінки в Україні поширеніші, ніж в інших країнах Європи. За даними Європейського соціяльного дослідження 2008 року, в Україні найбільша з-поміж європейських країн частка респондентів уважали, що «жінка мусить бути готовою менше працювати на оплачуваній роботі, щоби приділяти більше уваги сім’ї». З цим твердженням погодилися загалом 75% опитаних українців: 43% цілком погодилися <…>. Водночас, наприклад, у Швеції та Норвегії лише 2% респондентів цілком погодилися із цим твердженням.»

Олена Стрельник. Турбота як робота: Материнство у фокусі соціології.

Ч.Н. Адічі

“Навчи її [свою дочку] не прагнути подобатися. Її справа не робити себе привабливою, а ставати цілісною особистістю, яка є чесною перед собою і усвідомлює рівноправність інших людей…
Покажи їй, що їй непотрібно всім подобатися. Скажи їй, що якщо комусь вона не подобається, завжди знайдеться той, на кого вона справить враження. Навчи її, що вона не просто об’єкт, який може подобатися чи не подобатися, вона – особистість, і саме їй щось може подобатися чи не подобатися. Коли вона стане підліткою і в сльозах прийде додому через якихось хлопців, котрі не поцінували її, утіш її. Скажи їй, що вона може також не вподобати їх.”
 
Чимаманда Нґозі Адічі. Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у п’ятнадцятьох пропозиціях.

Дж. Рот

дуже зачепив поетичний опис близькості Дженін Рот:
 
“Звільняючись від одержимості їжею, дізнаєшся саме те, що тобі потрібно знати про близькість:
 
Віддавайся.
Кажи правду.
Довіряй собі.
Біль минає – так само як і все інше.
Смійся несилувано.
Плач несилувано.
Май терпець.
Будь готова бути уразливою.
Якщо помічаєш, що чіпляєшся за щось, а воно призводить до проблем, кинь його.
Будь готова до провалів.
Не дай страху зупинити тебе від стрибку у невідоме або сидіння у темному мовчанні.
Пам’ятай, що усе може загубитися, бути вкраденим, зруйнованим, зношеним або поламаним; тіла обвисають та стають зморшкуватими; усі страждають та усі помирають.
Ще жоден вчинок, зроблений з любові, не був змарнованим.”
 
Geneen Roth. When Food is Love: Exploring the Relationship between Eating and Intimacy (Коли їжа є любов’ю: Дослідження зв’язку між харчовою поведінкою та близькістю. )

До всесвітнього дня попередження самогубств

Минулого року ми із вами згадували ознаки того, що людина збирається вчинити самогубство.

Цього року трохи поговоримо про план безпеки – один із інструментів профілактики самогубства.

Він у першу чергу потрібен особам, які уже намагалися вчинити самогубство або зараз про нього думають, але також особам із нав’язливими думками про самогубство та людям із групи ризику.

Цей план включає у себе кілька пунктів:

  1. тривожні ознаки («дзвіночки»): думки, почуття, поведінка;
  2. внутрішні способи подолання кризи: що я можу зробити, щоби відволіктися від цих думок/почуттів, самостійно?
  3. особи та соціальна діяльність, які можуть відволікти: до кого я можу звернутися? Чим я можу зайнятися, аби впоратися із цим станом?
  4. люди, до яких можна звернутися по допомогу (зокрема, «доглядачі» – люди, які можуть упродовж кількох днів постійно знаходитися із людиною, аби вчасно зупинити спроби самогубства);
  5. спеціалісти у сфері психічного здоров’я, до яких можна звернутися по допомогу (сімейний лікар, соціальний працівник, психолог, гаряча лінія тощо);
  6. безпечне середовище: які кроки потрібно зробити, аби місце проживання/роботи/тощо було безпечним.

Цей план потрібно складати у стабільному стані. Звичайно, його бажано складати за підтримки спеціалістів у сфері психічного здоров’я (це може бути і медсестра/медбрат і сімейний лікар, які пройшли відповідне навчання, і соціальний працівник, і лікар-психіатр, і психолог/психотерапевт), але за їх відсутності можна й за підтримки близької людини. Перед включенням будь-кого у цей план (особливо це стосується п.4, зокрема, «доглядачів») необхідно отримати від людини згоду (це є відповідальністю, і люди можуть бути не готові брати на себе таку відповідальність).

Складаючи такий план, людина починає напрацьовувати навички відстежування свого внутрішнього стану і внаслідок цього краще розуміє, коли він починає погіршуватися. Окрім того, план безпеки корисний ще й тому, що у безресурсному стані важко думати на загал – і тим більше про те, що може полегшити стан, підвищити рівень життєвої енергії, поліпшити настрій, до кого можна звернутися. Значно простіше згадати про план і щось із нього вибрати. Саме тому варто робити його якомога детальнішим (для прикладу, у п. 3 перелічити усі заняття, що ними можна займатися самостійно та які приносять задоволення, а у п. 4 включити максимальну кількість людей, а не одну-дві людини).

Більше про план безпеки можна почитати тут (англ.мовою).

Також нагадую про те, що в Україні існує гаряча лінія з питань профілактики самогубств

Дженін Рот.

Любов і нав’язлива поведінка (compulsion) не можуть співіснувати.

Любов – це готовність і спроможність бути під впливом іншої людини та дозволяти йому змінювати те, що ви робите, говорите, ким ви стаєте.
Нав’язлива поведінка – це акт загортання у діяльність, речовину або людину задля виживання, задля витримування та притуплення миті, з якою ми стикаємося.

Любов – це такий стан об’єднаності, який включає у себе уразливість, капітуляцію, поціновування себе, постійність і готовність зустрітися із найгіршим, що є у нас, а не тікати від нього.

Нав’язлива поведінка – це такий стан ізоляції, який включає у себе замкненість на самому собі, невразливість, низьку самооцінку, непередбачуваність та страх того, що зустріч із власним болем нас зруйнує.

Любов розширює; нав’язлива поведінка применшує.

Нав’язлива поведінка не залишає простору для любові – і саме тому, насправді, багато хто починає їсти: тому що тоді, як був простір для любові, люди навколо нас були нелюблячими. Метою нав’язливої поведінки є саме захист нас від болю, пов’язаного із любов’ю.

Geneen Roth. When Food is Love: Exploring the Relationship between Eating and Intimacy (Коли їжа є любов’ю: Дослідження зв’язку між харчовою поведінкою та близькістю. )