свята та самогубства

Напередодні великих свят (особливо Різдва та Нового року) часто постає питання про зростання рівня самогубств (на думку загалу, їх часто скоюють самотні люди, які особливо потужно переживають свою самотність саме у святковий час, або люди із психічними розладами).

На жаль, досліджень на цю тему в Україні не проводилося (принаймні, я про них не знаю). Натомість у Європі та США такі дані є, і вони дуже цікаві. На противагу поширеним уявленням про сезонність самогубства, найбільше спроб вчиняється не восени, а навесні (у деяких країнах пік часто припадає на Великдень), у той час як взимку кількість спроб є найнижчою. Більше того, взимку найнижчий рівень самогубств спостерігається саме на Різдво (яке святкується 25 грудня), але значно підвищується на початку січня (як у США, так і в європейських країнах, у яких такі дослідження проводилися, Новий рік не є святом національного/державного значення, а тому його святкування є значно менш масштабним та урочистим, аніж в Україні).

Читати далі

До всесвітнього дня попередження самогубств

Минулого року ми із вами згадували ознаки того, що людина збирається вчинити самогубство.

Цього року трохи поговоримо про план безпеки – один із інструментів профілактики самогубства.

Він у першу чергу потрібен особам, які уже намагалися вчинити самогубство або зараз про нього думають, але також особам із нав’язливими думками про самогубство та людям із групи ризику.

Цей план включає у себе кілька пунктів:

  1. тривожні ознаки («дзвіночки»): думки, почуття, поведінка;
  2. внутрішні способи подолання кризи: що я можу зробити, щоби відволіктися від цих думок/почуттів, самостійно?
  3. особи та соціальна діяльність, які можуть відволікти: до кого я можу звернутися? Чим я можу зайнятися, аби впоратися із цим станом?
  4. люди, до яких можна звернутися по допомогу (зокрема, «доглядачі» – люди, які можуть упродовж кількох днів постійно знаходитися із людиною, аби вчасно зупинити спроби самогубства);
  5. спеціалісти у сфері психічного здоров’я, до яких можна звернутися по допомогу (сімейний лікар, соціальний працівник, психолог, гаряча лінія тощо);
  6. безпечне середовище: які кроки потрібно зробити, аби місце проживання/роботи/тощо було безпечним.

Цей план потрібно складати у стабільному стані. Звичайно, його бажано складати за підтримки спеціалістів у сфері психічного здоров’я (це може бути і медсестра/медбрат і сімейний лікар, які пройшли відповідне навчання, і соціальний працівник, і лікар-психіатр, і психолог/психотерапевт), але за їх відсутності можна й за підтримки близької людини. Перед включенням будь-кого у цей план (особливо це стосується п.4, зокрема, «доглядачів») необхідно отримати від людини згоду (це є відповідальністю, і люди можуть бути не готові брати на себе таку відповідальність).

Складаючи такий план, людина починає напрацьовувати навички відстежування свого внутрішнього стану і внаслідок цього краще розуміє, коли він починає погіршуватися. Окрім того, план безпеки корисний ще й тому, що у безресурсному стані важко думати на загал – і тим більше про те, що може полегшити стан, підвищити рівень життєвої енергії, поліпшити настрій, до кого можна звернутися. Значно простіше згадати про план і щось із нього вибрати. Саме тому варто робити його якомога детальнішим (для прикладу, у п. 3 перелічити усі заняття, що ними можна займатися самостійно та які приносять задоволення, а у п. 4 включити максимальну кількість людей, а не одну-дві людини).

Більше про план безпеки можна почитати тут (англ.мовою).

Також нагадую про те, що в Україні існує гаряча лінія з питань профілактики самогубств

До Всесвітнього дня попередження самогубств.

Кілька ознак того, що людина збирається вчинити самогубство:

1. говорить про самогубство, про те, що хоче померти, що її життя не має мети;
2. у неї з’являються предмети, за допомогою яких можна скоїти самогубство (мотузка, медикаментозні препарати у великих кількостях, зброя тощо), або вона намагається їх придбати будь-яким чином;
3. говорить про те, що є тягарем для інших;
4. говорить про нестерпність болю, який відчуває (і фізичного, і емоційного);
5. починає вживати значно більше алкоголю/наркотиків;
6. починає уникати близьких і рідних людей або почувається у соціальній ізоляції;
7. після (досить) тривалого періоду розпачу її настрій раптово стає спокійним, врівноваженим;
8. людина упорядковує свої справи, роздає якесь своє майно;
9. прощається із друзями та рідними (це може відбуватися непрямо).

Попередити самогубство можливо.

Пам’ятайте про те, що говорити із людиною про її думки про самогубство не означає підштовхувати її до самогубства. Навпаки – це шанс її від самогубства втримати.