«Зцілення від травми часто потребує делікатного підходу: торкатися емоційного матеріалу, потроху за раз – і відступати. Ми титруємо або варіюємо наш підхід до травми так, щоби вона не затопила нас і щоби ми змогли зосередитися на розвиткові нових навичок і співчуття до себе. Після травми часто має сенс спочатку забезпечити безпеку, стабільність та співчуття до себе, аби мати змогу підійти до травми з позиції «бути поруч, але не захлинатися» нею.
Ми можемо поглянути на травму як на велику водойму. Нам не потрібно повністю занурюватися у неї, аби бути присутніми поруч із нею. Натомість ми можемо бути поруч, торкаючись води, принюхуючись до неї або дивлячись на неї, спостерігаючи за тим, як вона впливає на пісок і каміння, стоячи у воді або будуючи пліт чи пробуючи навчитися плавати, або перебратися через цю водойму. Ми можемо свідомо обрати те, як ми наближатимемося до важких думок і почуттів, набуваючи більшого комфорту у взаємодії із ними».
цитати з книги Рейчел Туров “Навички усвідомленості для роботи із травмою та ПТСР. Вправи для одужання та розвитку життєстійкості” (R.G. Turow. Mindfulness Skills for Trauma and PTSD. Practices for Recovery and Resilience. 2017)